До шестидесятих років минулого століття в органічній хімії накопичився величезний фактичний матеріал, який вимагав пояснення. На тлі безперервного накопичення експериментальних фактів особливо гостро виявлялася недостатність теоретичних уявлень органічної хімії. Теорія відставала від практики, від експерименту. Таке відставання болісно відбивалося на ході експериментальних досліджень в лабораторіях; хіміки проводили свої дослідження в значній мірі навмання, наосліп, часто не розуміючи природи синтезованих ними речовин і суті реакцій. які призводили до їх утворення. Так, наприклад, англієць Ст. Перкін старший. синтезировавший в1856 р. барвник мовеин окисленням нечистого аніліну. зовсім не уявляв собі механізму відкритої їм реакції ; до того ж він зовсім не ставив перед собою завдання синтезу барвника. а намагався отримати хінін. Органічна хімія. за влучним висловом Велера, нагадувала дрімучий ліс, повний чудесних речей, величезну гущавину без виходу, без кінця.
